Сила у кожному кроці: кульбабка яка продерається крізь кам'яну сходинку

Іноді, навіть думки про майбутню справу занурюють нас у депресію. Шлях попереду здається довгим, нудним, важким, або і зовсім нездоланним. Руки опускаються і ми відчуваємо стрес навіть ще не розпочавши.

Стрес став тінню для сучасної людини. Ми намагаємося уникати стресу на будь-якому із шляхів. Але куди б не йшли, тінь слідує за нами. І справа не у шляху, а у відношенні до свого шляху. Адже одне й те саме діло для різних людей може бути стресовим чи захопливим.

Уявіть, що вас чекає важке відрядження. Ви ще не лягли спати, але вже переживаєте через завтрашній складний день. І коли ви прокидаєтеся рано-вранці щоб встигнути на свій автобус, ви ловите себе на думці що через пару годин потрібно бути в чужому місті, зустрітись з багатьма людьми та розв'язати купу проблем. І вам дійсно кепсько від цих думок. Вам здається, що ви не впораєтесь з цим завданням, і вже подумки набираєте текст начальству про те, що ви захворіли, і взагалі чом би не послати їм когось іншого цього разу.

Насправді все що потрібно зробити на початку дня, яким би важким цей день не був, — це заварити горнятко чаю або кави, і з'їсти смачний сніданок. Наступний крок - зібратися, вийти з дому та вдихнути на повні груди свіже ранкове повітря (вранішнє загазоване повітря міських вулиць особисто мені подобається не менш ніж свіже). Далі вам потрібно купити квиток та дочекатися свого автобуса . І ось — ви в дорозі, зручно розмістившись у кріслі, ви задоволені від того, що ваша маленька подорож вже почалася. Виявляється, якщо трохи змінити ставлення, цілком можна обійтись і без страждань з самого ранку.

Ми завжди прагнемо ухилитись від стресу. Ми хочемо комфортного життя, а не страждань. І правильно робимо. Тому що гормон стресу, кортизол, шкодить здоров'ю. Кортизол згубно  діє на організм. Однією з причин його вироблення в організмі є складні життєві ситуації, ті які ми і називаємо стресовими.

Не завжди є можливість уникнути стресових ситуацій. Це і не потрібно. Бо на що б тоді було схоже таке життя? На постійне потурання капризам та слабкостям? Втеча від стресу і шлях до мрії — це не завжди одне й те саме. Немає потреби змінювати свій шлях щоразу за найменшої прикрості. Ліпше змінити своє ставлення до складнощів, які виникають на шляху. Якщо ви будете вірні своїм цілям, ваш шлях обов'язково винагородить вас. Залишилось тільки обрати правильні цілі та визначитись зі шляхом їх досягнення...

Винагороди на шляху

Як же шлях може вас винагородити? Кава та смачний сніданок подарує вам бадьорість та заряд енергії. З першим ковтком свіжого повітря ви поринете в динаміку нового дня. Ось, ви зайняли своє місце в автобусі, і вже відчуваєте певну завершеність. Ви відчуваєте правильність у кожному зробленому кроці. Ви сіли в автобус і вже стали на крок ближче до нової зустрічі. Ні, ви стали на декілька кроків ближчими. І у кожному вашому кроці є винагорода. Кожний маленький крок - це доза дофаміну, яким вас винагороджує ваш шлях за те, що ви ним йдете.

Ваш мозок з радістю розпорядиться видати вам дозу дофаміну за кожний крок, за кожну виконану справу. Хоча ні, без радості, ваш мозок зробить це автоматично, йому все одно. Подібні процеси відбуваються несвідомо. Але в цьому і полягає сила "програми автоматичної видачі дофаміну" — у тому, що цей процес, як і багато інших процесів, контрольованих мозком, не вимагає свідомого втручання.

Проте свідомий вибір є ключем до налаштування програми видачі дофаміну. Деякі люди використовують алкоголь чи психоделіки, щоб хакнути видачу дофаміну. Але очевидно, що  приймання психоделіків — це неправильний вибір. Разом зі зломом програми видачі дофаміну, ви зламаєте собі весь мозок, разом із життям.

Для більшості людей, руйнівний вплив на мозок стимуляторів, є очевидним. Але є люди більш піддатливі, наприклад молодь, яка ще не усвідомлює наслідків, чи ті, хто за будь-яку ціну прагнуть "розширити свідомість". Деякі підприємці навіть проголошують стимулятори новою релігією, забуваючи що нічого нового у цьому немає. Та і неважко здогадатись, хто насправді буде мати зиск від такої "релігії".

Набагато краще використовувати чисту свідомість як ключ до дофамінової програми. Ви самі повинні для себе визначити ту справу, за яку отримаєте винагороди. І це не обов'язково щось грандіозне: заправив ліжко — тримай свій дофамін. Як і зазначалось вище, вашому мозку не так важливо, що саме ви робите, важливо те, що ви доводите справу до кінця.

Ліс і лист

Ліс

Коли ви плануєте свій шлях, вам потрібно охопити поглядом всю картину, щоб зрозуміти, що доведеться пройти. Це дасть можливість підготуватися до майбутнього шляху та взагалі зрозуміти, хочете ви пройти цим шляхом чи ні.

Планувати свій наступний день, рік, чи десятиріччя — це звички успішних людей. Масштаб лісу можна порівняти з планом досягнення довгострокової цілі, на декілька років вперед. Лист — це кожна маленька справа на шляху до кінцевої мети.

Лист

Інколи, на шляху варто зробити зупинку, щоб озирнутися та усвідомити скільки ви вже подолали, та за необхідності переосмислити пройдене і скоригувати подальші кроки. Коригувати способи досягнення цілей, чи навіть самі цілі - це нормально.  Пройдений шлях збагачує людину новим досвідом та сприяє змінам. Саме життя може вносити корективи в наші плани, час від часу підносячи непередбачувані обставини. Ваш план-карта не завжди збігатиметься з реальністю на сто відсотків, але це не причина стояти на місці.

Неможливо йти вперед і при цьому постійно думати про карту. Тим більше, що реальність зазвичай відрізняється від наших уявлень чи планів майбутнього. Коли ми надто зосереджені на загальному масштабі, то спотикаємось, падаємо, та не помічаємо реальності довкола. Ми думаємо про труднощі майбутнього, і не помічаємо маленьких нагород у теперішньому, як от перший ковток вранішнього повітря, купівля квитка, або черговий завершений проєкт. Маленькі пройдені відрізки шляху — це маленькі перемоги. Не варто їх знецінювати.

Все, що потрібно на шляху — це робити наступний крок. Через свідому присутність у кожному кроці, ми можемо правильно налаштувати свою програму дофамінової винагороди, і отримувати більше насолоди від життя, від кожної миті. Звичайно, масштабні звершення - найбільш бажані цілі. Але саме маленькі кроки формують шлях до наймасштабніших звершень. Маленькими кроками-справами наповнений кожний день. І кожна завершена справа, кожний пройдений крок дає сили на наступний.